Нещодавно ізюмчанин Леонід Щибря став лауреатом Всеукраїнської літературно-мистецької та краєзнавчої премії імені Петра Василенка. Ми вирішили поспілкуватися з ним на цю тему.
- Не всі наші читачі знають хто такий Петро Василенко та який його внесок в українську культуру.
Петро Пантелійович Василенко – видатний український письменник, публіцист і краєзнавець родом з Печенізького району Харківщини. Автор чотирьох опублікованих епічних романів: «Поле болю», «Поклик зозулі», «Чумацький шлях», «Калина гордовина», декілька поетичних збірок та краєзнавчих досліджень. Багато його поезій (62 вірша) покладено на музику й  виконуються сьогодні, як чудові українські пісні.
- Підуть пісні мої в люди – настане їх зоряний час!
Творчість П.Василенка проникнута гірким болем за долю українського села 2-ої половини XX століття, зворушливим оспівуванням природи Слобожанщини та заглибленням у далеку минувшину нашого краю. Помер у 2001 р. у забутті.
У статті-сповіді «На перевалі тисячоліть», за рік до смерті, Петро Василенко підбивав підсумки власного життя:
«Для мене най глобальнішою подією за час мого життя є не початок космічної ери, а початок Незалежності України. Цим я жив усе своє свідоме й усвідомлене життя. Я перш за все хотів бути Українцем, а вже потім якимось там «человєком».
З ініціативи Петра Василенка започаткований етнофестиваль "Печенізьке поле".
Останнім часом різко зріс інтерес до його творчої спадщини та біографії: видаються книги, в його честь називаються вулиці, створено меморіальний музей, проводиться численні культурницькі заходи з його вшанування, заснована Всеукраїнська премія його імені.
- Чи має творчість Петра Василенка безпосередній стосунок до нашого краю, до Ізюмщини?
Так, безумовно має. Узяти хоча б те, що Печеніжчина, батьківщина Петра Василенка, це  складова частина історичної Ізюмщини. У XVII-XVIII століттях вона входила до складу Ізюмського слобідського козацького полку. Визначний поет і письменник не раз публікувався на сторінках нашої райгазети, бував на Ізюмщині. Відобразив її у своїй творчості. Зокрема, прототипом головного героя роману «Калина гордовина» послужив мешканець села Оскіл нашого району Іван Прокопович Запорожець. Він у романі виведений під своїм справжнім ім’ям та прізвищем, сюжет побудовано на реальних фактах його трудової біографії агронома. Скажіть, чи зможете ви назвати прізвище ще хоч однієї такої людини з Харківщини, життєвий шлях якої покладено в основу відомого роману? А ми живемо поруч із цією унікальною людиною й не здогадуємося!
- За які вагомі здобутки ви отримали статус лауреата Всеукраїнської премії імені Петра Василенка?
Разом з моїми побратимами, істориком Лесем Ісаївим та письменником Миколою Шакіним, ми створили документальний фільм «Поле болю Петра Василенка», який неодноразово демонструвався на батьківщині видатного поета й письменника та в Харкові. За популяризацію його творчості ми й стали лауреатами.
- Над чим працюєте зараз?
Із творчою групою вивчаємо життя та творчість видатного українського поета-романтика Михайла Петренка. Народився він в Ізюмському повіті, дитинство пройшло в Слов’янську. Перша пісня в світі, що пролунала з космосу, була саме на його широко відомі слова: «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю…».
У Цареборисові (с.Оскіл) він написав драму «Найда». Рукопис цього твору тільки нещодавно, у 2013 р., був знайдений у столичному архіві. Перша постановка «Найди» на сцені, у виконанні шкільного драмтеатру Слов’янська, запланована на березень місяць цього року. У 2017 році виповнюється 200-річчя з дня народження Михайла Петренка. Працюємо над створенням першого документального фільму про нього.
Розмову записав Костянтин Григоренко.
|