Мой сайт

В історії кожного народу є імена, які становлять його славу і національну гідність. Саме таким і є для України ім’я безсмертного Кобзаря – Тараса Шевченка, слово якого і сьогодні живе між нами. Жоден поет світу не зрівняється з ним у величі своєї любові до свого народу, до України.

19 березня в Харківському обласному організаційно-методичному центрі культури і мистецтв відбувся регіональний конкурс читців "Вічне слово Кобзаря". В цьому заході взяли участь близько 40 учасників з різних районів області. Вони змагались у двох номінаціях – "виконавці" та "автори".

Ізюмський район представляла поетеса Ольга Іванівна Садкова, яка виборола І місце в категорії "автор". Журі дало високу оцінку її віршу, присвяченому Тарасу Шевченку.

Тарас питає

(диптих)

1

Стоїть над кручею Тарас,

над хвилями, над часом.

В задумі звернений до нас,

всіх українців разом.

Сердець очима дістає.

– Чи любите Вкраїну?

І чи пильнуєте своє

ім’я, лани й калину?

Чи бог дає вам талану

до честі та до волі?

Чи виглядаєте ману

собі з чужої долі?

Панує, врешті, правда скрізь,

між небом і землею?

Чи відступила в море злість

і кривда разом з нею?

Ведеться добре кобзарям?

А матері? А сину?

Чи легше вже плугатарям,

чи гнуть і досі спину?

А сад вишневий, він не всох?

Хрущі гудуть так само?

А ті закохані чи вдвох?

Кохання йде віками?

Тарас питає, я мовчу,

але ж казати мушу!..

Прийду і запалю свічу,

йому відкрию душу.

2

Боролися? Чи побороли?

Тарас питає, як і перше.

Ой, орле, орле, сизий орле,

дивися кача лине верше.

За нею білі янголята.

Вкраїнські ж, батьку, то солдати.

І доля наша досі клята.

Знов проводжає сина мати.

А воріженьки – поторочі

зелені, найманці-примари,

що в Сатани придбали очі.

…Ні, не уникнути їм кари.

Поборем, батьку, переможем

і лиходія і заброду.

Ми патріоти, бачиш? Кожен,

і знаємо з якого роду!

2014, жовтень