12 липня у нашому місті відбувся унікальний для Ізюму захід – фестиваль «З країни в Україну». Однойменний фонд проводить подібні фестивалі у 18 містах Східної України, серед яких – і наше.
Наша громадська ініціатива провела значну інформаційну кампанію. Тут все було «вперше» - досвід роботи і узгодження у міській і районній владі, у комунальних закладах і установах, в ЗМІ та серед наших волонтерів і організацій-партнерів «Ізюмського Шляху».
Тож у неділю до Ізюма завітало понад 70 учасників та організаторів фестивалю з Києва. А зустріли їх надзвичайно – на з’їзді у місто з боку Борової колону фестивалю зустрів клуб ізюмських байкарів на чолі з Я. Покровським, що під українськими прапорами провели наших гостей по всьому Ізюму – до Центральній площі.
А там відбувалось унікальне дійство. Прямо під стінами Виконкому розташувались майстер-класи – з писанкарства і ляльки-мотанки, різьблення по дереву і народного розпису, ліпка ти випікання виробів з тіста і глини… Всього не згадаєш.
Навпроти пройшла виставка фоторобіт, що представляли всі регіони нашої країни. Поряд – ізюмські народні майстри і маляри представили свої роботи.
А біля сцени, яку збудували прямо в центрі площі, весь день йшли різноманітні дитячі конкурси та ігри, конкурс малюнків на асфальті (точніше, на плитах), майстер-клас з народних танків. Всі переможці і учасники отримували різні подарунки.
Проте не лише це. У районному будинку культури весь день йшли лекції – з історії України, її культури і традицій. Лектори – вчені-історики, представники Академії наук України, київських архівів, відомі дослідники. Попри «камерний» характер, зала була заповнена майже повністю, йшла жвава дискусія, та практично всі погоджувались з одним – Ізюм це Україна!
Паралельно у дитячому будинку для його вихованців пройшла лекція-показ «Українська народна дерев’яна іграшка»
Особлива увага була вимушеним переселенцям. Завдяки величезній допомозі волонтерського центру «Станція Харків» М. Алфьорової ми провели анкетування багатьох вимушених гостей нашого міста, а у день фестивалю за цими анкетами відбувся розіграш призів. Одночасно волонтери проводили анкетування тих, хто прийшов на фестиваль, і роздавали їм просвітницьку і довідкову літературу.
Організована була бібліотека під відкритим небом, де кожен міг безкоштовно взяти собі книжку, що йому сподобалась.
Біля сцени встановлений був великий екран, на якому йшов показ документальних фільмів студії «Вавілон-13», зокрема і знятих у нашому місті.
Ще однією родзинкою заходу стало приготування українських народних страв під відкритим небом. Смачним і наваристим кулішем нагодовано було понад тисячу ізюмчан.
Приємною несподіванкою став приїзд цілої делегації волонтерів з Борової, які спеціально винайняли автобус, щоб відвідати наш фестиваль.
А ввечері почався концерт. Після виступу ізюмської групи «Далекі мрії» пролунали запальні та душевні пісні українських рок-груп «NESPROSTA», « SWEETLO» та «GO A».
Завершився фестиваль вогняним фаєр-шоу на центральній алеї парку, після завершення якого всі присутня спонтанно почала співати Гімн України…
Свято вдалося. А вдалося воно завдяки допомозі безлічі людей, хоча б деяких з яких треба згадати. Це – заступник міського голови О. Полях, голова МіськВО Ю. Жувако, весь відділ культури міста. Особлива подяка – Голові райдержадміністрації Л. Шамрай та її заступнику В. Лесику. Без цих чотирьох людей організація свята не була б можливою… Наші інформаційні спонсори – ТРК СІАТ і особисто А.Рузавін, Класне радіо (О.Турчин), «Радіо-Ізюм» та, безумовно, газета «Обрії Ізюмщини». Комунальні служби – КП «Благоустрій», РЕС. І, звичайно, волонтери - по допомозі вимушеним переселенцям (М. Алфьорова) та воїнам АТО (Т. Зеленська). Але головні, звичайно – наші волонтери. Ті люди, які заради рідного міста жертвували своїм часом та роботою, особистими справами, ті, які у святковий недільний день з 7 ранку до пізньої ночі ( а дехто і до ранку понеділка) працював, організовуючи те, що стало фестивалем дружби у Ізюмі.
Першим, але точно не останнім. Бо ми, люди різних поглядів і переконань, представники протилежних партій і рухів, влади і місцевого самоврядування, перш за все – ізюмчани. І нам спільно жити і відроджувати той край, у якому пощастило жити.
|